Волонтерський рух у нашій країні став популярним, починаючи з Революції гідності і російської окупації. 

Хто такий волонтер?

Волонтер у перекладі з англійської мови означає добровільний помічник. Це люди, які цілком безоплатно працюють скрізь, де потрібна їхня допомога: у дитячих будинках, притулках, школах-інтернатах, будинках престарілих і на війні. Волонтерство - це не робота, а покликання. Це спосіб життя і мислення. Небайдужість до чужої біди, причетність і співпереживання - те, що веде волонтерів вперед.

Тож не дивно, що саме в цей день, 5 грудня 2019 року методист Березич Ю.В. та Рада активу Палацу організували зустріч з Наталією Святцевою. Адже вже шостий рік поспіль в Палаці діє соціальний проєкт "Той, хто бере, - наповнює долоні, той, хто дає, - наповнює серця" одним з напрямків якого є проведення акцій "Мій подарунок захиснику України", "5 картоплин", "Діти - дітям" тощо. А Наталія Василівна - керівник дитячої студії ТБ "Разом" Полтавської єпархії Православної церкви України, заслужений журналіст України, кавалер ордену "За заслуги" ІІІ ступеню, волонтер "Полтавського батальйону небайдужих", постійно їздить у зону бойових дій на Сході України, посильно допомагаючи нашим бійцям, знімає відео про життя у зоні бойових дій.

"Коли на Сході спалахнула небезпека і розпочались всі ці бурхливі події, - згадує Наталія Василівна, - ми розуміли, що людям потрібна підтримка. Це було поєднання матеріального, соціального та духовного підкріплення. Обсяги "про поміч тут" і "допомогу там" почали зростати, як сніговий ком. Ми не думали, що станемо волонтерами, волонтерською командою. Просто зрозуміли, що допомога повинна бути стабільною. Ми вже напрацювали твранспорті зв'язки. В нас з'явилися свої водії-волонтери. Були люди, які пропонували транспорт".

Кожна поїздка на Схід для Наталії Святцевої - це ще й можливість зафільмувати будні наших солдат та мирних жителів. Однак сюжети журналістки достатньо стримані, адже вона керується правилом "не нашкодити".

Мали можливість наші вихованці поспілкуватися і з вихованцями дитячої телестудії "Разом", адже вони, разом зі своїм керівником теж займаються волонтерством. Так діти розповіли про те, як вони допомагають хворим ровесникам, що з тих чи інших причин знаходяться в Полтавській обласній клінічній психіатричній лікарні ім. О.Ф.Мальцева, онкогематологічному відділенні дитячої міської клінічної лікарні. Також вони допомагають на конюшні Equiland, яка знаходиться в селищі Головач, де перебувають коні врятовані від смерті.

Приємною несподіванкою стало те, що одним з учасників зустрічі був батько нашої вихованки Лізи Суховерхової, який в свій час перебував в зоні бойових дій. Тож його слова подяки волонтерам і дітям, що надсилають свої подарунки бійцям, які дійсно надихають наших воїнів, стали підтвердженням того, що волонтери сприяють перемозі України і збереженню її державності, не чекаючи за це винагороди. Волонтерська діяльність, як прояв милосердя і доброчинності буде існувати доти, доки існує потреба людей у тій чи іншій допомозі.

А ми, в свою чергу, обіцяємо, що й надалі будемо проводити акції і допомагати тим, хто цього потребує.